Інший Шахтар, або День, коли розпочиналося українське класико
У 90-ті роки поєдинки Шахтаря та Динамо ще не мали якогось виняткового характеру. Донецька команда не претендувала на статус українського гpaнду і навіть не завжди брала медалі. Коли це почалося? З якого матчу варто обчислювати велике протистояння? Terrikon.com відповідає на це запитання...
За найбільш поширеною версією, це сталося 7 квітня 2001 року, коли на полі НСК Олімпійський Шахтар вперше в українській історії зумів здолати Динамо в гостях. Той епічний матч, звичайно, лежить на поверхні - з раннім голом Олександра Мелащенка і з ударною трихвилинкою 'гірників' на початку другого тайму, коли відзначилися ytojlfdyj придбанi африканці Джуліус Агахова і Ассан Ндіайє. Динамо боляче клацнули по носі, чітко давши зрозуміти: час посунутись...
Все це так, звісно. Але лише частково. За великим рахунком, починалося все того ж сезону, але в першому колі, яке оновлена команда Валерія Лобановського проводила не без збоїв. Матч із Шахтарем відбувався у 10-му турі в Донецьку, і господарі поля на той момент випереджали багаторічних чемпіонів на одне очко (мали одну поразку від ЦСКА, а кияни – поразку від Карпат та нічию з Дніпром). Начебто намічалася серйозна інтрига, але вболівальники щойно пережили попередній чемпіонат, де ні про яку конкуренцію не йшлося - Динамо випередило Шахтар на астрономічні 18 очок. Тобто чисто візуально, багаторічна гегемонія зберігалася...
І зберігався загалом чемпіонський склад. Так, була серйозна втрата – пішов у Тоттенхем Сергій Ребров. Але більшість команди, що дійшла до півфіналу Ліги чемпіонів у 1999, залишалася в розпорядженні Лобановського. Потроху оновлювати колектив він почав ще минулого сезону, розуміючи неминучість втрат, але все відбувалося плавно. Динамо передбачувано щось втрачало – і що? Все одно на тлі решти українських команд воно виглядало гігантом. Але Шахтар зростав швидше, ніж можна було очікувати.
Друге місце на той час донецькими вболівальниками вже почало сприйматися як звичне. І вже хотілося чемпіонства – тим більше, що кілька років тому воно було обіцяне президентом. А восени того ж 2000 року відбувся дебют у Лізі чемпіонів - гpaндіозна подія, яка теж зміцнювала самосвідомість. Вiн виділяв Шахтар із загального українського ряду, ставив врівень із Динамо. І нехай лігочемпіонський дебют вийшов неоднозначним, але з групи в Кубок УЄФА вийшли з першої спроби. Комплекс усіх цих нюансів та обставин, власне, і сформував те середовище, з якого народилося українське класико.
І ось настав день 1 жовтня 2000 року.
Невідомо, що перед матчем говорив тодішній головний тренер Шахтаря Віктор Прокопенко. Слова він завжди міг знайти, але як він надихнув гравців саме в той раз, нам невідомо. Факт той, що команда вийшла на бій із розумінням своєї сили – і саме з позиції сили почала. Перші 15 хвилин Шахтар не те щоб втоптав суперника в газон, але притиснув до воріт і змусив попрацювати за повною програмою. Били по воротах, рішуче йшли у обіграш - показовий момент, коли Геннадій Зубов увірвався до штрафного майданчика, при своїх скромних габаритах відтіснивши більшого захисника Динамо. Момент не реалізували – але ситуація вийшла показовою.
Потому почалася більш рівна гра, атака йшла на атаку, Динамо теж створювало моменти, одного разу забило з офсайду, одного разу потрапило в перекладину, ще одного разу Сергій Попов підстрахував свого воротаря Юрія Вірта, відбивши м'яч із лінії воріт після удару Максима Шацьких. У Шахтаря шанси не реалізували той самий Зубов, той самий Попов, Віталій Абрамов. А на 40-й хвилині рахунок було відкрито, і зробили це гості - після удару Ласло Боднара м'яч, зрикошетувавши, поскакав у ворота повз збентеженого Вірта.
Пам'ятаючи торішні розклади, багато хто в той момент подумав, що Динамо своє тепер уже точно візьме. Але Шахтар здаватися не збирався і гол у відповідь організував швидко, відразу після перерви. Андрій Воробей виконав штрафний так, що сам Мессі схвалив би - сильно і хитро посланий м'яч дугою влетів під саму штангу.
Шахтар продовжував атакувати, кілька разів чудові шанси упускав починаючий тоді Олексій Бєлік - він дуже енергійно вийшов на заміну. Динамо навіть розгубилося під таким тиском. Не без зусиль чемпіонам вдалося вирівняти гру, але Шахтар все одно продовжував створювати моменти, вбивчо бив Зубов - Олександр Шовковський з величезним зусиллям відвів загрозу, відбитий ним м'яч ледь не вкотився у ворота.
У хвилини, що залишилися, можливості мали обидві команди. Останніми – кияни: Шацьких влучив у штангу, на цей удар Вірт уже не реагував. Так, Динамо могло виграти – але не змогло. У результаті – нічия 1:1, про яку сказати 'бойова' – значить, сказати неприпустимо мало. А чи можна назвати її справедливою? Все-таки ні: загалом Шахтар більше награв на перемогу. Але чи існує справедливість у футболі? Питання риторичне.
Так чи інакше, вийшов матч, у якому Шахтар вперше – як команда, за сумою всіх якостей – продемонстрував, що є чимось рівновеликим Динамо. Звичайно, це ще потрібно було доводити і підтверджувати. 'Гірники' саме це і зробили за півроку, здобувши історичну перемогу на полі суперника. У грі, яку багато хто вважає початком 'українського класико'. Ну, а нам здається, що все починалося саме 1 жовтня 2000 року, на полі стадіону Шахтар...
